Регіональні відмінності

Український традиційний національний костюм відображає художній талант українських жінок, що створюють гарний одяг для всієї родини. Всі елементи одягу прості за формою, багаті різноманітними прикрасами, насичені яскравими фарбами. Працюючи над оздобою сорочки, спідниці, головного убору або іншого елемента, українки використовували фарби і образи рідної природи для прославлення свого роду і для втілення в орнаментах своєї мрії про прекрасне майбутнє.

Тканини, з яких століттями шилися предмети українського костюма, зазвичай мали світлий або білий колір, тому що на його тлі особливо мальовничо виглядала барвиста вишивка, яскраві намиста, стрічки та віночки. Також з білим кольором добре поєднувалися кольорові вовняні тканини, з яких зазвичай шили запаски, плахти, пояси та іншу одяг.

У різних областях України є відмінності в обробці та елементах одягу, але загальний ансамбль українського костюма добре проглядається на всій її території. У цьому можна переконатися, розглянувши традиційний український костюм різних областей, що сформувався до XIX - початку XX століття.

Буковина

Дівочий наряд складався з білої вишиванки з довгими широкими рукавами, прикрашеної багатобарвною вишивкою, на яку надяга
лася хутряна безрукавка з яскравими кольоровими візерунками, вишитими вовняними нитками. На стегна пов'язувалася опинка з вовняної тканини, теж прикрашена вишивкою. На голову дівчини надягали «коду» - оригінальний головний убір, основа якого робилася з картону, потім обшивалася тканиною і прикрашалася штучними квітами, тасьмою, бісером. Прикрасами для дівчат служили намисто з кольорового скла. Взувалися дівчата в шкіряні черевики. Черевики були жовтого, червоного або коричневого кольору з декоративним орнаментом.

Юнаки та молоді чоловіки Буковини носили довгі тунікоподібні сорочки-вишиванки поверх нешироких штанів - холош, зшитих з нефарбованого полотна і прикрашених вишивкою по низу штанин. Пояси у них були шкіряні, широкі. В якості верхнього одягу - безрукавка з овчини і суконний сердак, які прикрашалися шкіряними аплікаціями, вишивкою, шнурками. На капелюхи нашивались квіти, пір'я, різнобарвна тасьма. На ноги одягали «зморщування» - вид личаків, зшитих із шкіри.

Західне Закарпаття

Основу жіночого костюма становила довга вишиванка - «Довгань». Характерною особливістю Довгань є «пазуха» - прикраса у вигляді зітканого квадрата з червоних ниток, пришита у горловини. Рукава вишивалися геометричним візерунком. Коротку безрукавку - «Плічко» прикрашали тасьмою і вишивкою. «Плат» - довгий фартух, який теж прикрашали вишивкою, стрічками, тасьмою і мережкою. Дівчата носили головний убір, схожий на віночок, обшитий бісером та квітами. В якості прикраси одягали на шию «силянки» - плетені з бісеру кольорові стрічки.

Чоловіки цього регіону носили короткі вишиванки, у яких вишивка наносилася не тільки на груди, але й по плечах. Сорочки заправлялися в широкі штани, особливістю яких є китиці по нижньому краю штанин - «Ройт». Широкий пояс зі шкіри - «черес» прикрашався тисненням і металевими вставками. Так само прикрашалися і шкіряні постоли - взуття для чоловіків, і жінок.

Східне Закарпаття

Жіноча сорочка з домашнього полотна в цьому регіоні називалася «ромованка». Шилася вона зі вставками, у вишивках використовувалася техніка «гладь». Такі вишиванки купити можна у нашому магазині. Звісно ж, у їх дещо сучасній інтерпретації. В якості спідниці використовували «запаску» з вовняної тканини, яка кріпилася поясом - «багром». Безрукавки барвисто в
ишивали, прикрашали китицями, бісером, аплікаціями з шкіри. На голову найчастіше одягали красиву яскраву кольоровий хустку. «Зморщування» - постоли зі шкіри, надягали на довгі в'язані шкарпетки з орнаментом.
Вишиту сорочку у вигляді туніки чоловіки носили поверх суконних штанів - «гачей». Барвистою вишивкою були розшиті комір, груди і поділ сорочки. На сорочку надягала безрукавка, а зверху сердак. Ці предмети одягу прикрашалися китицями з шерсті, шкіряними аплікаціями, шнурками і вишивкою. Зазвичай чоловіки носили капелюх, яку називали «клебанка». Суконні шкарпетки, на які надягали постоли, називаються «капчури».

Львівська область

Львівським жіночим вишиванкам властиво багатство вишивки на рукавах. Безрукавка з сукна обшивається кольоровими шнурами з вовняних ниток та мереживом. Жінки носили легкий Кабат, який теж прикрашався шнурами. Поверх спідниці з вовняної тканини в смужку надягався фартух, вишитий українськими рослинними орнаментами. На голову надягав барвистий головний убір - «барвниці», а зверху він прикривався вишитою хусткою з тонкого світлого полотна. Шию і груди прикрашали різнокольоровими намистами або ґерданами. Постоли надягали на полотняні онучі.

Чоловічі сорочки шилися на кокетці. Вишивка була на відкладному комірі, манжетах і на грудях. Штани вузькі, темні, шили їх з домашнього сукна. «Каптан» - в
овняний каптан, прикрашався шкіряними або сукняними аплікаціями та шнурами різних кольорів. Капелюхи носили вовнні, прикрашали їх квітами, пір'ям і стрічками. Взувалися в постоли, але люди не бідні могли дозволити собі красиво декоровані шкіряні чоботи.

Чернігівська область

Нарядні жіночі вишиванки мали широкі рукави, зібрані знизу в тонку манжету. Вишивці цього регіону властива червоно-чорна колірна гама. Безрукавка-корсетка мала відносно складний крій з підрізами і фалдами. Спідниця «андарак» шилася в складку з вовняного полотна, найчастіше червоного кольору. По низу спідниці проходив тканий різнокольоровий візерунок. Спереду андарак прикривався білим вишитим фартухом. Волосся заміжніх жінок ховалися в очіпок, поверх якого пов'язували одину або дві яскраві кольорові хустки. На ноги одягали плетені личаки поверх світлих онучею.
Сорочки для чоловіків шили у формі довгої туніки з коміром-стійкою, рукави збиралися в манжети. Окрім широкої вишивки на грудях, сорочки мали вишивку на комірі, манжетах, подолі. Носили сорочки навипуск, обхоплюючи на талії крученим поясом. Штани були не дуже широкі, шилися з щільного грубого полотна.

Київська область

Білі жіночі вишиванки шили з вузьким коміром - стійкою, який теж обшивався візерунком. Для вишивок, виконаних хрестиком, характерні червоно-чорні і червоно-сині колірні поєднання, а також мережка. В якості спідниці використовувалися дві
запаски - передня і задня різних забарвлень. На талію пов'язували гарний широкий довгий пояс з китицями. Верхнім одягом служила «юпка» - суконна або байкова куртка. Для її прикраси, крім звичайних матеріалів, використовували аплікацію червоними «перчиками». На голову одягали яскраві вишиті хустки. Численні різнокольорові намиста - основна традиційна жіноча прикраса. Святкова взуття - червоні сап'янові чобітки.

Чоловічі вишиванки з білого домашнього полотна, зібрані під вузьким коміром, вишивалися хрестиком червоними, чорними і синіми нитками. Штани-шаровари з грубого домашнього полотна підперізували широким, тканим кольоровими смугами, поясом. У прохолодну пору року надягали суконну свитку, яку прикрашали вставками зі шкіри або вовняними смужками. На голову одягали високу шапку з каракулю, на ноги - невисокі шкіряні чоботи.

Івано-Франківська область

Блузка з суцільнокроєними рукавами з тонкої білої фабричної тканини. Для Подільських молодіжних вишиванок характерна багатобарвна багата вишивка по всьому рукаву, а також на грудях і подолі. Темна безрукавка з вовняної тканини, що
нагадує корсетку, красиво вишивається, в основному кольоровими рослинними візерунками. Спідниця з такої самої тканини, що і безрукавка, шиється в складку. Її поділ прикрашається вишивкою. З таким костюмом добре виглядають м'які туфлі, що імітують традиційні шкіряні постоли.

Жінки постарше прикрашають свої вишиванки більш скромними візерунками нитками одного або двох кольорів. Покрій традиційний - з суцільнокроєними рукавами. Красива кольорова спідниця з вовни має широкі фалди або складки, її поділ прикрашається темними стрічками або невеликим мереживом.

Не тільки в сільських регіонах, а й у найбільших містах український костюм був прикладом для створення модного одягу з використанням народних мотивів. Дуже популярні завжди були українські безрукавки, обшиті хутром. Їх обов'язково прикрашали барвистою вишивкою і кольоровою тасьмою. Національні мотиви використовувалися для створення моделей спідниць і їх декорування. Навіть модний жіночий брючний костюм, жакет якого розшитий красивою подільської вишивкою, набуває неповторний ошатний вигляд.

У нашому столітті український костюм переживає черговий підйом популярності. Все більше людей прагнуть одягатися згідно своїх рідних традицій. Для цього не обов'язково надягати класичний костюм минулих століть. Використовуючи знання про український одяг свого регіону, будь-яка людина може збагатити свій одяг рідними автентичними мотивами.