Формування

Уявлення про народний одяг українців були спотворені в період радянської окупації, коли адаптовані для сцени костюми танцювальних та вокальних ансамблів сприймалися як традиційні, а давні зразки автентичного вбрання зберігалися під сімома замками музеїв чи ставали предметами колекціонування поодиноких збирачів, одним з яких і був І. Гончар, на базі збірки якого постав у 1993 році НЦНК «Музей Івана Гончара».

Наприкінці XIX століття народний стрій складався з довгої вишитої сорочки разом з поясним, нагрудним, верхнім одягом, головними уборами, взуттям, поясами та комплексом прикрас та аксесуарів. Процес одягання цих елементів передбачає чітку послідовність та дає можливість говорити про багатошаровість. Українська шляхта свого часу носила одяг, який загалом був схожий, але мав суттєві відмінності у крої виробів, якості та вартості матеріалів для його пошиття.

Цікавинка

В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.

Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини.

Святковий жіночий костюм відрізнявся від повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата одягали на голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас.

Міфи

Маки, ружі та вінки ー таке розмите уявлення про традиційне українське вбрання залишив для сучасних українців Радянський союз. Все що українськеー це смішне, незграбне та примітивне. Як було насправді?

Оздоблення одягу

Оздоблення одягу, а саме вишивання сорочок, — це багатовікова традиція, яка в кожній місцевості витворила свої самобутні й неповторні зразки та сягає понад 200 технік вишивання.

Традиційна українська вишивка у різні роки була джерелом натхнення під час
створення модних колекцій для українських та закордонних дизайнерів, зокрема для Жана-Поля Готьє, Джона Гальяно, Gucci, Valentino та багатьох інших.

До середини ХІХ століття найтиповішими зразками поясного одягу, залежно від регіону, були ткані плахти, літники, обгортки, запаски, виготовлені з вовняних, лляних та бавовняних ниток. Український етнограф Хведір Вовк вважав, що за часів Козаччини, коли одяг відзначався особливим багатством, плахта була єдиним елементом вбрання для нижньої частини тіла. Для її виготовлення використовували дорогі матеріали — шовк, срібні та золоті нитки.

Регіональні відмінності

Український традиційний національний костюм відображає художній талант українських жінок, що створюють гарний одяг для всієї родини. Всі елементи одягу прості за формою, багаті різноманітними прикрасами, насичені яскравими фарбами. Працюючи над оздобою сорочки, спідниці, головного убору або іншого елемента, українки використовували фарби і образи рідної природи для прославлення свого роду і для втілення в орнаментах своєї мрії про прекрасне майбутнє.

Тканини, з яких століттями шилися предмети українського костюма, зазвичай мали світлий або білий колір, тому що на його тлі особливо мальовничо виглядала барвиста вишивка, яскраві намиста, стрічки та віночки. Також з білим кольором добре поєднувалися кольорові вовняні тканини, з яких зазвичай шили запаски, плахти, пояси та іншу одяг.

У різних областях України є відмінності в обробці та елементах одягу, але загальний ансамбль українського костюма добре проглядається на всій її території. У цьому можна переконатися, розглянувши традиційний український костюм різних областей, що сформувався до XIX - початку XX століття.

Українські сорочки

Чоловічі сорочки

У горців, бойків та лемків сорочки були з двох частин, кожна з яких надягала окремо. Зустрічалися і цільні сорочки, власне вони і були для жінок в якості ошатних і святкових. Виходячи з крою, сорочки були тунікоподібні, польські, а також на кокетці.

Сорочки могли шитися з воротами, а також без них. Такі типи сорочок вважалися більш давніми. Їх коміри зазвичай збиралися в дрібні зборки, а часом обшивалися зверху. Сорочки з комірами називалися польськими. Територією України була проведена так звана умовна межа між двома видами сорочок. Так, в східних районах вони були без
комірів, а в західних - з комірами, частіше - виложистими.

Національний український одяг

Краса, своєрідність, комфортність українського національного одягу обумовлені багатовіковими традиціями, розвитком і вдосконаленням технік отримання та обробки матеріалів для виготовлення одягу, творчими талантами рукодільниць, що створюють різні фасони і декоративні оздоби. Майстри в різних регіонах України намагалися створити свій неповторний одяг, тому український костюм дуже різноманітний. Одяг українців, які проживають на Лівобережжі, значно відрізняється від одягу жителів Правобережжя. Є суттєві відмінності в одязі і між областями: Поділля, Слобожанщина, Полісся, Карпати, південні райони.

Регіональні відмінності проявляються не лише в декоративному оздобленні одягу. Застосовувалися різні матеріали для пошиття одягу, створювалися різні фасони і крій, використовувалися свої, особливі, технології виготовлення матеріалів, шиття та декорування одягу. У кожному регіоні носили свої характерні лише їм головні убори, прикраси, взуття. Найбільш помітно позначилися відмінності на неймовірно багатій різноманітності орнаментів, якими українці прикрашають свій одяг. Вишиті сорочки та пояси досі мають свої регіональні особливості. Різний у різних місцевостях і склад всього костюма, і те, як його носять. Одяг українців складалася з декількох обов'язкових предметів, які, залежно від регіону, відрізнялися кроєм, декором і мали свої назви.

Сорочка або вишиванка є основним елементом українського одягу. Її носили ще з давньослов'янських часів, і надалі вона незмінно входила до складу українського костюма в якості натільного одягу, або навіть як верхній одяг. Для її пошиття використовували домоткане лляне або конопляне полотно, а пізніше стали застосовувати і бавовняну тканину. До дев'ятнадцятого - двадцятого століть українські сорочки придбали велику різноманітність у крої та оформленні орнаментами. Сорочки повсякденні шили з простого полотна, небагато декоруючи орнаментами. Святкові сорочки відрізняються багатим колоритом вишивки на тлі тонкої красивої тканини.